Музика – урок мистецтва

Музика є одним із наймогутніших засобів виховання, який надає почуттів неможливе без розуміння переживання музики, без глибокої естетичного забарвлення духовному життю людини. «Пізнання світу душевної потреби слухати музику, діставати насолоду від неї, - писав В Сухомлинський. – Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури». Ці слова видатного педагога-гуманіста конкретизують його думку про музичне виховання як першооснову у вихованні людини.

У процесі навчання ставлення школярів до музичного мистецтва повинно набувати якомога більшої естетичної орієнтації. Дуже важливо, щоб кожен твір, який звучатиме на уроці, став для дітей важливим, залишив відбиток у їхніх серцях. Для цього потрібні сприятливі умови, а особливо – ставлення вчителя до музичної діяльності дітей, доброзичливе ставлення до них.
Як зробити урок музики уроком мистецтва? Які методи і прийоми сприятимуть проникненню музики в серця учнів? Як допомогти музиці стати частинкою життя дітей? Відповіді на ці запитання я намагаюся віднайти впродовж ось уже 17 років роботи в школі і спрямовую на це всі свої зусилля, уміння та навички.
Наше сьогодення зумовило появу багатьох варіантів навчальних програм із музики для загальноосвітньої школи, однак спільним залишається основне завдання – вдосконалювати методику проведення уроків, впроваджувати інтерактивні методи навчання, бо це – основна форма музичного виховання школярів. Як урок мистецтва він має свою специфіку і передусім спрямований на розвиток емоційного музично-естетичного досвіду учнів. Майстерність вчителя полягає в тому, як він зуміє підпорядкувати різноманітну музичну діяльність (хоровий спів, слухання музики, музично-ритмічні рухи, гра на елементарних музичних інструментах, сольфеджування вправ) загальній темі на чверть.
Освоєнню музики як предмета найбільш відповідає комбінований тип уроку, коли подача нового музичного матеріалу грунтується на повторенні, закріпленні попереднього. У початкових класах доцільно проводити уроки за таким орієнтованим планом:
1. Організаційна частина, музичне вітання (2 хв.).
2. Розспівування із засвоєнням музичної грамоти (8-10 хв.).
3. Розучування нової пісні (12-14 хв.).
4. Музично-ритмічні рухи (3-5 хв.)
5. Слухання музики (8-10 хв.)
6. Закріплення вивченого матеріалу (5хв.)
7. Підсумок уроку (1-2 хв.).
Для організації уроку музики велике значення має емоційний заряд, тому тут важливу роль відіграє входження до класу під музику. У своїй практиці я використовую марші та пісні маршового характеру, беручи матеріал як із навчальної програми так і додатковий.
Робота на моїх уроках музики завжди починається з музичного вітання. Найбільш поширене – поспівка « Добрий день», коли вчитель співає, ці слова на звуки тонічного тризвуку ( І – ІІІ – V), а діти відповідають, у зворотньому порядку: V – ІІІ – І. Крім того, використовую інші варіанти. Наприклад, виконується поспівка:
- Добрий день вам, діти!
- Здрастуйте, учитель!
- Добрий день! Добрий день! Добрий день!
Практично, це вже початок розспівування. Показ рукою допомагає дітям осмислити рух мелодії вгору чи вниз, або слів на одному звуці.
Далі можна починати розспівування, тобто виконання поспівок, вокальних та музично-ритмічних вправ. Це так звана «музична зарядка». Вона має постійно змінюватися та збагачуватися новим матеріалом. Цей матеріал я отримую з програми, зі збірників пісень для учнів початкових класів. Найпростіша пісенька, передусім, має розкрити дітям художній образ. Але займатися поспівками на кожному уроці потрібно лише кілька хвилин, щоб не втомлювати дітей і не давати їм надмірних вокальних завдань.
Улюбленим етапом уроку для дітей є повторення вивчених пісень. Хочу запропонувати фрагмент уроку на тему «Пісня – душа народу».


Учитель. Як ви гадаєте, діти, чому пісню називають душею народу? (відповіді учнів).
Учитель. Дійсно, пісня супроводжує людину від народження і до самої смерті. І для кожного з нас найпершою піснею стає, звичайно, ...яка ?
Учні. Мамина колискова.
Учитель. Так, Мати, Батьківщина, пісня - нероздільні. Мати дає дитині життя, відкриває світ. Із маминої колискової, що дзвенить, мов срібний струмочок, починається дорога у велике життя, любов до своєї Батьківщини.
Учитель. Як потрібно співати колискову пісню?
Учні. Лагідно, ніжно, з любов’ю, щоб заспокоїти, приспати.
Учитель. Сьогодні до нас завітала лялька Оксанка, яка дуже любить пісні. Давайте ми з вами пригадаємо колискову, яку вивчили на попередньому уроці і заспіваємо її.
Діти виконують колискову пісню.(«Котику сіренький», «Ходить Сонко по вулиці», «Ой ходить сон коло вікон»).
Серед пісень, які вивчаємо в початкових класах, є так звані ігрові, хороводні, танцювальні, пісні – лічилки.
Часто на уроках ми проводимо конкурси на краще знання дитячих українських народних пісень. Увесь клас ми розділяємо на дві команди. Яка команда проспіває найбільше пісень, та й стане переможницею. Співати пісню може вся команда, два учні або навіть один учень. Проводиться конкурс. Визначаються переможці.
Багато пісень своєрідно «оживає», коли їх виконувати з музично-ритмічними рухами, тому ці два етапи уроку органічно переплітаються. Наприклад, українська народна пісня « Женчичок-бренчичок» спочатку не викликає особливого захоплення в дітей. Але коли я пропоную виконати ритмічний супровід пісні, то інтерес посилюється. Ще більше зростає зацікавленість, якщо виконувати її з музично-ритмічними рухами
Коли я починаю вивчати з дітьми нотну грамоту, то проводжу таку вступну розповідь : «Щоб записувати слова, речення, люди придумали букви. А щоб записувати мелодії, вони придумали інші знаки, - ноти. Ми записуємо цифри у зошитах у клітинку, слова – у зошитах, де проведені лінії, а для нотного письма існує спеціальний зошит – нотний».
Запорука успіху полягає в тому, щоб подавати матеріал поступово і в такому обсязі, який доступний для омислення всім учням.
Наприклад, на одному уроці даю поняття, що таке нотний стан. Щоб дітям було цікавіше, читаю вірш.
В зошитах твоїх охайних
Звично все і все звичайно:
Є лінійки, є клітинки
І відмінні є оцінки.


Є там цифри, є і букви,
Що ніким не позабуті.
Тільки, де ж значки музичні
В зошитах шукати звичних?


Знаки ті ми зустрічаєм
На лінійках незвичайних.
Спробуй їх порахувать:
Раз, два, три, чотири, п’ять.


П’ять лінійок тих ми станем
Називати нотним станом.
І напам’ять всі завчім:
Нотоносець – нотний дім.


Дім для нот разом із вами
Ми відчинемо ключами.
Йде за ними без турбот
Ціла низка різних нот.
Діти початкових класів люблять слухати казки, вони вірять у них. А тому під час ознайомлення з нотами читаю казку «Де живуть ноти?».
Ключі
Щоб дверцята відчиняти,
Треба ключ надійний мати.
Ключ до музики – з’ясовуй –
Скрипковий є і басовий.


Музично-дидактичні ігри можуть бути різноманітними за завданням і змістом. Так, ігри-загадки, ігри-змагання сприяють формуванню в дітей навичок музичного сприймання, вміння розрізняти висоту, тембр, силу і тривалість звуку, планомірно розвивають висотний , динамічний, ритмічний і тембровий слух.
Наприклад: гра-загадка «Вгору – вниз».


Якщо діти почули високі звуки – підіймають руки вгору, низькі – опускають вниз, середні – тримають руки на рівні грудей. Хто помилився, той залишає гру.

Можна запропонувати таку гру. Учитель розповідає:

- Одного разу маленьке пташеня, спурхнуло з гнізда, полетіло високо вгору і сіло на верхівку дерева. (Учитель грає арпеджіо вгору). Пташка – ама побачила і злякалася, що її дитина може впасти, і звеліла негайно спускатися. Музика зараз підкаже вам, послухалось пташеня чи ні. (Учитель грає арпеджіо вгору чи вниз). Рухами рук діти передають напрямок мелодії.

Казка – улюблений для дітей літературний жанр. Залучення до казки допомагає розширити життєвий досвід молодших школярів, які завдяки уяві переносяться, то в надхмурні височини, то в таємничий ліс, то у королівські володіння. Казкові сюжети можна використовувати на різних етапах уроків музики: у процесі хорового співу, слухання музики, ознайомлення дітей із музичною грамотою тощо. Деякі казкові сюжети , які можна використати на уроках музики в початкових класах. Деякі пісні, що вивчаються в початкових класах, мають сюжетний розвиток, у них немовби оживають птахи, тварини, комахи. Це своєрідна пісня-казка. Наприклад: українська народна пісня « Веселі гуси», російська «Как у наших у ворот». Із великим задоволенням мої учні розучували пісню-казку «Чому ведмідь взимку спить», брали участь в її інсценуванні. Таких прикладів можна навести безліч.
Неабиякі можливості в естетичному вихованні учнів за допомогою казкових сюжетів містить у собі слухання музики. Багато улюблених дітьми творів мають казковий характер. Це балети П.І.Чайковського «Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Лускунчик», п’єси Е.Гріга «Танець ельфів», «Хід гномів». Уміння слухати і розуміти музику – одна з елементарних ознак естетичної культури. На перших уроках вчу учнів розрізняти танець, пісню, марш, висловлювати своє враження від них. Пісня, танець, марш – це основні жанри, які складають зміст занять у першому класі.
Неабиякі можливості для музично-творчого розвитку учнів має ознайомлення з поняттям «тембр». Для цього проводиться гра «Відгадайте, чий голосок». Один з учнів співає якусь пісеньку, а інший має впізнати виконавця, заплющивши очі. Коли цю гру проведемо кілька разів, робимо узагальнення: «Діти, а як ви впізнаєте того, хто співає?». Отже, доходимо висновку, що кожна людина має свій голос, чимось не схожий на інший. Усі голоси мають своєрідне забарвлення: одні – дзвінкі, інші – приглушені. Це забарвлення називається тембром. Діти часто плутають схожі слова тембр і темп. Щоб запобігти цьому пропоную віршик:
Будь уважним, друже мій,
Пам’ять маєш добру?
Темп – це швидкість музики,
Тембр – це звуків фарби
Щоб діти зрозуміли, від чого залежить тембр звуку, пропоную комусь заспівати знайому поспівку, а потім її співає вчитель. Прошу уявити, як її заспівала б мама, бабуся, тато, дідусь. Доходимо висновку, що голоси дорослих і дітей різняться за тембром. Те ж стосується і музичних інструментів.
На питання «Як розповідати дітям про музику?» передусім потрібно відповісти: «Так, щоб захопити, зацікавити їх музикою!»
У програмі сказано: «...урок потрібно розпочинати зі вступної теми – з чого складається музика: твір (композитор), виконання (виконавець) і слухання (слухач)». Написана, але не виконана музика – це ще не музика. Написана, виконана, але ніким не почута музика теж іще не цілком музика. Справжньою музикою (мистецтвом) музика стає лише тоді, коли вона написана, виконана, почута. Музика існує для людей, а не тільки для тих, хто її пише і виконує. Ось як може виглядати ця частина уроку, якщо провести її у формі бесіди за участю самих дітей.
Учитель. Всі ви знаєте, що таке музика. А от, як ви вважаєте, з чого вона складається? Щоб музика перетворилася на живе мистецтво, хто для цього потрібен перш за все?
Діти. Композитор!
Учитель. Правильно. А хто такий композитор?
Діти. Композитор – це той, хто пише музику.
Учитель. Теж правильно. Отже, для того, щоб почути музику, в впершу чергу, потрібно, щоб її хтось написав. А тепер уявіть собі: композитор написав ноти, і вони лежать у нього в портфелі чи в шухляді стола. Ми маємо музику чи ні?
Діти. Маємо.
Учитель. Ви впевнені? А звідки ви знаєте? Ви її чули? Адже вона лежить в столі чи в портфелі. Може її хтось почути?
Діти. Ні, не може.
Учитель. Ну, а хто потрібен для того, щоб можна було почути цю музику?
Діти. Співак! Баяніст! Оркестр! Хор!
Учитель. Правильно, а як на вашу думку називаються всі ці музиканти, які вміють виконувати музику?
- Усі музиканти, яких ви згадали, всі ті, хто виконує музику. Називаються виконавцями. Ось тепер є композитор, є і виконавець. Як ви гадаєе, це вже все, що потрібно для музики, щоб вона по-справжньому звучала? Уявіть собі таку картину: я написала музику, хтось її виконав, але нікого з вас у класі немає – тільки ми вдвох із виконавцем. Чи перетворилася тепер музика на живе мистецтво, чи, може, когось ще не вистачає?
Діти. Не вистачає!
Учитель. Для кого музика пишеться і виконується.
Діти. Для нас! Для людей!
Учитель. Молодці! Ну, а як же ми назвемо тих, хто слухає музику?
Діти. Слухачі!
Учитель. Прекрасно! Отже, тепер ми напевне знаємо: щоб стала музика справжнім живим мистецтвом, спочатку потрібен... композитор, виконавець, слухач.
Всім добре відомо, що музика і література гармонійно поєднуються, доповнють одна одну. Художнє слово допомагає передати глибину почуттів, втілених у музиці. В свою чергу музика здатна викликати настрої, переживання, що співзвучні багатьом творам літератури. Як, наприклад, можна вивчати на уроках читання українські народні пісні « Ой , весна, весна», « Вийди, вийди, сонечко» ,колядки, щедрівки , і не співати їх? Як можна, вивчаючи твір Лесі Українки «Красо України, Подолля» ,не заспівати пісню про Україну? Хіба можливо під час вивчення твору про маму чи бабусю не виконати пісню на задану тематику? Таких прикладів можна навести безліч. І дуже легко працювати на таких уроках, коли у дітей багатий різноманітний пісенний матеріал.
На уроках природознавства (тема «Осінь у приролі», «Зима в природі», ) можна використати «Дитячий альбом», «Пори року» П.І.Чайковського, «Навесні» Е.Гріга. На уроці «Кругообіг води в природі» для фізхвилинки можна використати аудіозапис В.Косенка «Дощик».
Пропоную фрагмент інтегрованого уроку «Про що і як розповідає музика. Слухання п’єси П.Чайковського «Пісня жайворонка»» (1 клас).
1. Підготовча бесіда.
- Діти, чи вам коли-небудь доводилось бачити високо в небі над весняним полем маленьку пташку – жайворонка і чути її дзвінкий голос? Спів цієї пташки приваблює багатьох людей. Милувався її співом і письменник М.Коцюбинський. Ось що він пише про жайворонка: «Маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильцями на місцці напружено, часто, важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла і звучала.
Тоді, скінчивши, падала тихо вниз, натягала дугу з неба на землю. Єднала небо із землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля».
Композитор П.І.Чайковський теж любив і вмів слухати природу. Він володів щасливим талантом глибоко проникати в красу природи. Композитор відчував насолоду від щебету пташок і пурхання метеликів у променях сонця, від чудової води в річці і шумливої літньої зливи, від першого проліска у лісі й гриба, знайденого під крислатим дубом. Полонила його і пісня жайворонка. Тому одна з п’єс його «Дитячому альбому» так і називається – «Пісня жайворонка». У цій пісні немає слів, вона написана для фортепіано.


Діти, ви чули, як Коцюбинський описав спів жайворонка. А якою ви уявляєте собі музику? Давайте послухаємо п’єсу і з’ясуємо, чи відповідає музика нашим уявленням. Який настрій передає музика?
2. Слухання п’єси П.І.Чайковського «Пісня жайворонка».


3. Бесіда про прослухане.
- Чи відповідають ваші уявлення тому, що ви чули?
- Який характер музики? (Вона дзвінка, як голоси природи. У високому небі лунає пісня жайворонка, який то піднімається високо в небо, то опускається до землі, прославляючи своєю існею весну.)


4. Повторне слухання твору.

5. Бесіда.
- Як композитор зобража пісню жайворонка?
- За допомогою яких засобів?
- То про що нам сьогодні розповіла музика П.І.Чайковського?
- Як розповідала музика?


На уроках образотворчого мистецтва дітям можна дати завдання малювати музику (пісню).

Після прослуховування музичного твору (наприклад, український народний танок «Козачок») запитати:
- Це пісня, танець чи марш?
- Хто міг би танцювати цей танець?


Намалюйте танцюристів, що молодецьки витанцьовують «Козачок».
У 3-му класі можна провести урок на тему «Казка в музиці, літературі та образотворчому мистецтві». Учням дати завдання намалюватите, про що говориться у відповідному творі. У тому ж класі урок на тему «Осінь очима композиторів, художників і поетів» можна дати завдання учням самостійно вдома дібрати вірш про осінь. А на уроці з’ясувати, чим прекрасна ця пора року, що особливого відбувається у природі, які почуття, настрій викликає осінь.
Проголошений в освітньому просторі України принцип варіативності освіти дає змогу будувати навчальний процес на досконаліших стратегіях і технологіях, із застосуванням яких відбувається саморозвиток особистості, забезпечується успіх діяльності вчителя.
Інтерактивне навчання - це специфічна форма організації діяльності, яка має на меті створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
На уроках музики я впроваджую інтерактивні технології навчання.
1. Сратегія «Кубування» (проводиться індивідуально, в парі , фронтально зі всіма учнями).
Відповіді на питання граней:
• Тип музики (пісня, танець, марш).
• Мелодія (схвильована, лагідна, рішуча).
• Ритм (рівномірний, примхливий, лінивий).
• Темп (повільний, жвавий енергійний).
• Динаміка (тиха, голосна, громова).
• Тембр (глухий, чистий, світлий, багатий).


2. Стратегія «Гронування» ( можна застосовувати як у групі, так і індивідуально).

мелодія хор
композитор душа
ансамбль хлопчик
сцена Пісня співак
лірична гарна
українська
народна авторська


Діти пишуть стільки ідей, скільки дозволить час, або ж доки всі вони не будуть вичерпані.
3. Метод «Прес» (учні вчаться дискутувати, аргументувати свої думки).
Чи потрібна музика?
• Позиція: «Я вважаю, що музика потрібна у житті людини»
• Обгрунтування: «Тому, що вона може підняти людині настрій, заспокоїти, надихнути на щось добре».
• Наприклад: От прийшов я додому після школи втомлений, пригнічений. Вмикаю тиху спокійну мелодію, і настрій мій покращується».
• Висновки: «Отже, я вважаю, що музика просто необхідна в нашому житті. Вона прикрашає його, збагачує, звеселяє».
4. «Мозковий штурм» (робота в групах або фронтально зі всім класом)
Елементи нотної гри
- Для чого потрібні ноти?
- Де записують ноти?
- Як по- іншому називають нотний стан?
- Що обов’язково пишемо на початку нотоносця?
- Які є ноти за тривалістю?
- Що таке тактова риска?
- Що означає реприза?
- Як визначити кількість нот в одному такті?
Підсумовуючи все сказане, хочеться звернути увагу на те, що уроки музики, як і уроки мистецтва, повинні проводитися в добре обладнаному кабінеті, із відповідними технічними засобами навчання, щоб якісно звучали твори для слухання музики.

Музика. Загадки.

1. Сам пустий, голос густий,
Дріб вибиває, дітей збирає .( Барабан)

2. В лісі народилась,
В майстерні робилась,
А в руках плаче.( Скрипка )

3. Є дерево, не полінце,
Шість дірочок має,
Весело співає.( Сопілка)

4. Сам із вільхи та із дуба,
В роті білі й чорні зуби.
Ти до них торкнись- готово,
Ти почуєш спів чудовий. ( Рояль)

5. То товстішає, то худне,
На всю оселю голосить.( Гармошка,баян)

6. Хто зі мною дружбу має,
Ноти швидко всі впізнає.( Нотний стан)

7.Хто стоїть як вартовий,
Перед нотними рядками?
Хто рядок нам відкриває,
Місце нам розподіляє? ( Скрипковий ключ)

8.Всі танцюють люди
Під співочу гілочку,
Ніжну та веселу
Подружку...(сопілочку)

9. Наші ноти вище, нижче
В різних комбінаціях
Допоможуть нам зробити...( знаки альтерації)

10.Вид театрального мистецтва, що поєднує танець, музику і драматургічний задум. ( Балет)

11.Швидкість руху музики.(Темп)

12.Збірник пісень.(Пісенник)

13.Гнучка, пружна, туго натягнута нитка, яка застосовується в деяких музичних інструментах.(Струна)

14.Перерва між діями спектаклю або відділеннями концерту.(Антракт)

15.Гуцульський духовий мундштуковий музичний інструмент. (Трембіта)

16.Низький дитячий голос (у хлопчиків). (Альт)

17.Особа, яка обрала своєю професією публічне виконання творів мистецтва (музичних, хореографічних,драматургічних). (Артист)

18.Знак для запису музики. (Нота)

19.Бальний танець. (Вальс)